Сьогодні виповнилося 40 днів з дня смерті видатного нашого земляка Байрачного Бориса Івановича. Талановитого вченого, доктора технічних наук, професора, академіка АН ВШ України, а головне – прекрасної людини. Автора понад 200 наукових праць, у тому числі 55 винаходів та патентів України, 2 монографій та 3 навчальних посібників. Борис Іванович 37 років очолював кафедру технічної електрохімії НТУ «Харківський політехнічний інститут», пішов із життя не доживши до свого 85 річного ювілею 4 дні. Я впевнений, що ця звістка, боляче вразить серця багатьох валківчан, і особливо тих, кому Борис Іванович, через аудиторії кафедри, яку він скільки років очолював, дав путівку та перші настанови до самостійного життя. Якщо дізнавався, що перед ним знаходиться валківчанин, слідом за протянутою рукою та посмішкою, відразу йшла пропозиція про можливу співпрацю або допомогу. І робив він це не на словах, а на ділі.
Будучи вже тяжко хворим, все одно працював, важко йому було підніматись на 4-й поверх, тому колеги облаштували робочий кабінет на першому поверсі. За його ідей, незважаючи на тяжкий кризовий період, колектив кафедри виграв конкурс Академії Наук України, і кафедра отримала таке необхідне фінансування, та змогла оновити свою технічну базу. Але це останнє, що застав у своєму житті Борис Іванович. Дуже переживав старий Академік за тим, як руйнується та занепадає валківська промисловість, як нищаться та втрачаються кращі управлінські традиції в районі, здобуті за цілі десятиліття їхнім поколінням, та поколінням їхніх батьків у післявоєнні роки. Особливо вразливо він сприймав чутки та новини про можливу втрату валківським районом статусу району, відсутності довгий час у районі Голови, який-би був справедливим, мудрим та послідовним у своїх рішеннях керівником, а жителям – Батьком, суддею, та першим заступником від любого горя та можливих негараздів. З болем згадував часи, коли район займав лідируючі позиції в Області, а продукція окремих підприємств славилася на всю Країну.
Може так Господь і вправив, щоб сороковини Бориса Івановича співпали з виборами Нашого місцевого Голови, щоб ми всі, особливо хто його знав особисто, зважили й на його позицію та побажання, в день такого доленосного нами вибору. Побажання того, що б ми з Вами на цю важливу посаду вибрали людину, яка не дивлячись на складні часи, не втратила нічого із Статусу території яку очолювала, не розбазарила за безцінь майна громади, не написала заяву на звільнення за власним бажанням перед лицем тривог за невідомий завтрашній день.
Ну ось здається і все. Останню волю свого Дядька виконав.
З повагою до всіх валківчан та за дорученням Байрачного Бориса Івановича-
Грінченко Олександр Львович