НОВИЙ МЕРЧИК

Історія села Новий Мерчик

В XVII ст. відбувається переселення українців Подніпров’я на територію «Дикого поля», а також на територію сучасної Харківщини.

Саме в цей час відбувалося заселення Валківщини, в тому числі і долини Мокрого Мерчика. Долина цієї річки заселялась від гирла десь у 1620-1640-х роках переселенцями з центральних і західних земель України.

Точної дати заснування с. Новий Мерчик не виявлено, хоча перша згадка відноситься до 1709 року. Зараз важко сказати, яка частина села заселялася найскоріше. Село Новий Мерчик утворилося з ряду хуторів-вулиць, назви яких збереглися і сьогодні: Самара, Махорівка, Макарець, Підгірнівка, Піщане, Григорівка, Кожушково, Надійне, Сіон, Довгий Кут, Ковалі, Сичі, Тетющине, Добропілля, Кирасирське,Тарасівка та ін. Найменування походило від першого видного поселенця, його прізвища, імені, роду занять, клички, характеристики місцевості. Сичі – від перших поселенців Сичів, Макарець – від поселенця Макара, Григорівка – від Григорія, Тарасівка – від Тараса, Надійне – від Надії, Ковалі – від Коваль, Підгірнівка – від розташування хутора під гору, Піщане – від пісковатих земель.

На початку ХVІІІ століття, а саме у 1700 – 1710 рр. вся долина річки Мокрого Мерчика була роздарована російським вельможам разом з проживаючими в долині переселенцями. Села Старий Мерчик, Добропілля, Новий Мерчик опинилися під кріпосницькою владою Шидловських.

Харківський полковник Федір Шидловський, використовуючи своє службове становище, захоплював землі і наділи козаків і селян, заселяв хутори, покріпачував людей.

Племінник Ф. В. Шидловського Роман Лаврентійович у 1740 році захопив великий шмат полкової землі по річці Мокрий Мерчик і заселив своїми кріпаками (їх було, за відомостями, 256 чоловік) слободу, яку назвав Новий Мерчик. Ця дата і прийнята за офіційну дату заснування Нового Мерчика.

В 1872 році Новий Мерчик придбав Є. М .Духівський. Він організував тут економію (знаходилась між Новим Мерчиком і Олександрівкою). На початку ХХ століття в економії працювало 1350  чоловік.

Піклувався Духівський  за освітній та культурний рівень селян: з його допомогою в селі було побудовано земську школу і відкрито бібліотеку. Господарем він був гарним, дбав про господарство та про людей.

1917 року поміщицька влада змінюється, люди довго не могли вирішити, що краще…

В 1926 році тут виникла сільська рада. На початку 1930 – х років на території Новомерчицької сільської ради було побудовано декілька кооперативів: «Нове життя», «Червоний факел», «Радянське село», «Нова дорога», «Червоний Мерчик», «Перемога», імені Шевченка. Площа цієї землі складала 5120 десятин. В 1951 році господарства об’єдналися в один кооператив – імені Дмитрова (пізніше – колгосп «Україна»).

В 30-х роках було зведено перукарню, поштамп, лікарню, три магазини. Працювала одна семирічна школа і дві початкові.

Німці прийшли в село 20 жовтня 1941 року. Багато молодих хлопців було вивезено до Німеччини. В роки панування німців, у селі працював колгосп, діти відвідували школу, а також була відкрита церква. Перше визволення було в лютому 1943. В ніч з 21 на 22 лютого розвідка 636-го стрілецького полку зайшла в Новий Мерчик і захопила будинок з німцями. Німці почали тікати до річки. У відповідь на напад розвідки окупанти з артилерії обстріляли частини і почали наступ. Два рази село переходило з рук в руки. Та все ж німці відступили. Та вже 8 березня німці знову вступили в село, знищуючи на своєму шляху радянські війська. В нерівній боротьбі загинуло 200 наших бійців. Ситуація була критичною: наші війська були вимушені підпалити сільські будинки і під прикриттям диму перейти на протилежну сторону ріки. Остаточно село було звільнено 13 вересня 1943 року.

СТАРОСТАТ – с. Новий Мерчик

   

 

 

СТАРОСТАРЕШЕТЬКО Віталій Валентинович

 

 

 

 

Місце  для прийому громадян за  адресою: село Новий Мерчик, вул. Центральна, 11.

Телефони: 6-41-16  6-41-32